Зимаматимачеха

Зимна зима заморозила морозом мармизу.
До лісу полізу – назбираю хмизу.
Розведу багаття багате,
Хай дає тепла забагато!
Підливаю масла та піднімаю гасло:
"Гори, гори ясно – аби не загасло!
Гори, гори ясно – аби не загасло!
Гори, гори ясно – аби не загасло!"
Навколо багаття стрибаю,
Дострибався аж до Миколая.
А на Миколая вітер пісню співає,
Хуртовина гуляє, крутить, колихає.
І креслить на вікнах мороз візерунки –
Квіти жінкам, дітлахам подарунки!
А я ліпше зліплю собі снігову бабу –
Таку білу, пухнасту, неначе кульбабу.
Яка гарна снігурка – очі-вуглинки,
От тільки, шкода, замість носа – морквинка!
А це я їй морквинку ту вставив,
Таку довгу, товсту та яскраву.
А зима та – то зла, то ласкава,
То сувора, то ніжна, мов пава!

Зимаматимачеха! Зима!

Але поки ми співали, танцювали, стрибали,
Немало часу минало, минуло часу немало.
І ось уже рік від воріт – рип! Рип!
І новий на поріг – стриб! Стриб!
Навколо зеленої красуні-ялинки
Кружляли в святковому танці сніжинки,
Вели хороводи малесенькі дітки,
А разом із ними ще й дядьки та тітки!
Пили та гуляли – Новий рік зустрічали.
О-о-о! А ось і Різдво!

"Добрий-добрий-добрий-добрий-
Добрий вечір тобі,
Пане-пане-пане-пане-
Пане господарю!
Дозвольте заколядувати!?"
"Ой, хлопці, краще не треба!
Нате вам грошей –
Та йдіть собі з богом!"

А я люблю кататися на сноуборді,
Коли вітер по морді,
Коли морда по снігу,
А я їду швидше від бігу!
З гори – донизу
І тільки вітер в мармизу,
І ні багаття, ні хмизу,
Ні лісу, ні лізу!
Waw! Оце так так!
Так, це, мабуть, "Тартак"!

Зимаматимачеха! Зима!

Але ми не згадали ще про одне свято!
Та їх взимку і так аж до біса багато!
М-м, але це особливе,
Таке гарне, приємне, привабливе, миле!
Гей, так це ж свято кохання!
Від рання до смеркання
І всю ніч до світання – кохання
І знову кохання!
Удома, в гостях, на вечірках, на танцях,
На лавах, стільцях, на ліжках, диванцях,
На кріслах, канапах, а то й на підлозі –
Де хочеш кохайся, лиш не на морозі!
Ну, так зима ж надворі!

Зимаматимачеха! Зима!