Пісня землеробів

Буяє на дворі весна,
Чарівно співають журавлі,
Прокинулась в мене здавна
Велика любов до землі.

Я здибав нацьйональне зерно,
Все є тепер для виросту плодів.
Я посаджу таке дерево! –
З плодами синьо-жовтих кольорів.

Але то справа дуже непроста –
Земля моя – то глина та пісок,
Без добрива нічого не росте,
Хіба що будяковий колосок.

Чи буде на землі родючий приріст?
Не довго я думав, бо йшов комуніст.
Його закопав – тепер буде в ній
Свій перегній, свій перегній.

Але я дечого не врахував,
Хоч маю дуже якісне зерно.
На чому посадив, те і дістав –
Вродило бо червоне знамено.

Воно ж таке величне та красне!
То я його порізав на шматки.
На добру згадку своєму народу
Шматки роздав, як носові хустки.

Чи буде на землі родючий приріст?
Не довго я думав, бо йшов комуніст.
Його закопав – тепер буде в ній
Свій перегній, свій перегній.

Земля дарує радісне життя –
Доволі я вже добрива наклав.
Мій краю, в тебе ясне майбуття!
Не досить ще я сил тобі віддав.

Чи буде на землі родючий приріст?
Не довго я думав, бо йшов комуніст
Його закопав – тепер буде в ній
Свій перегній, свій перегній.