Mamai

Поза тих минулих далях
На семи високих палях
Спить Мамай. 
Не устане він, не діє, 
У семи потоках віє, 
Снить Мамай. 

Сяє у весняних росах, 
Сидить у величних позах 
І спить Мамай. 
Весь на лазурових нивах,
В ніжно-пелюсткових зливах 
Снить Мамай. 

Великий спокій його лагідно чарує,
Всіма вітрами і цунамі він керує.
Він Мамай. 
Яскраві сни йому малюють водограї, 
Його вартують в піднебессі птичі зграї. 
Спи Мамай.

Синя його риза не рвана,
У прозорих водах випрана,
Тіло його тане в омані, 
Думи загратовані у брамах. 
Він не сам, ні з ким і не з вами, 
Він ніде не йде в тумані.
Мамай.

Не вагається, не плаче, 
Ти - герой, міцний козаче. 
Спи Мамай. 
Згаяний у синіх ланах, 
У димах семи ладанів 
Сни Мамай.

Але Бабай не марить, він уже крокує,
Зловісним поглядом усіх на смерть дивує.
Йде Бабай. 
Йому ніде ніколи на землі не спиться,
Він не радіє, не сидить і не поститься.
Дід Бабай.

Синя його риза не рвана,
У прозорих водах випрана, 
Тіло його тане в омані, 
Думи загратовані у брамах. 
Він не сам, ні з ким, не з вами, 
Він ніде не йде в тумані.
Мамай.

Але той не спить, не бавиться,
Він іде, гримить, штовхається,
В сутіні ночі страхається,
Він усім ві сні з'являється.
У воді, в вогні, у пекарні
Діє один негарний
Бабай.